Методична робота

 Семінар-практикум з елементами флеш-тренінгу  "Інноваційні технології як платформа   сучасної  освіти"

Методичний прийом «Сторітеллінг»

Сторітеллінг – це методичний прийом, який пояснює спосіб передачі

інформації через розповідання історій.

Розповідання історій – це дієвіший спосіб вплинути на мотивацію слухача, ніж використовувати повчання чи нормативи.

Кожну історію потрібно обговорити для досягнення максимального пізнавального ефекту.

Сторітеллінг допомагає втримати увагу співбесідника, зацікавити, вмотивувати, через приклад пояснити щось дуже важливе, сформувати власні судження.

Притча про двох вовків

Колись давно старий індіанець відкрив своєму онукові одну життєву істину.

– Кожна людина постійно веде внутрішню боротьбу. Це відбувається тому, що в всередині нас живе два вовка – почав мудрий індіанець.

– Як два вовка? – запитав маленький хлопчик, чиє безневинне обличчя світилося непідробною цікавістю.

– Один з них є Злом! Це страх, гнів, заздрість, образа, гординя, жадібність, его, підлість, зарозумілість, жалість і почуття провини.

Але інший вовк – це Добро! Радість, мир, любов, надія, м’якість, милосердя, щедрість, істина і віра! – сказав старий індіанець.

– А … Який вовк перемагає, дідусю? – запитав хлопчик. Його очі були наповнені хвилюванням.

– Завжди перемагає той вовк, якого ти годуєш! – посміхаючись, сказав, мудрий дідусь.

Виступ на засіданні педагогічної ради

  Формування ключових компетентностей особистості в початковій школі

Мовленнєва змістова лінія навчання української мови у Державному стандарті початкової ланки освіти й чинній навчальній програмі є основною. Вона передбачає розвиток усного і писемного мовлення учнів, їхнє вміння користуватися мовою як засобом спілкування, пізнання і впливу. Комунікативна компетентність — необхідна умова життєтворчості кожного учня. Тому провідною ідеєю своєї діяльності обрала створення оптимальних умов для формування мовленнєвої компетентності на уроках української мови, зокрема:

● забезпечення сприятливих умов для невимушеного спілкування;

● застосування діалогічних і дискусійних форм навчання;

● постійне надання можливостей для самостійної творчої діяльності учнів;

● використання ігрових, інтерактивних вправ для мовного розвитку.

«Заговори до мене, щоб я тебе побачив», — говорить народна мудрість. Школа має готувати дитину до майбутнього життя. По тому, наскільки змістовно, чітко і правильно учень висловлює свої думки, можна судити про його загальний розвиток. Не завжди дитина, яка зазубрила правила, може зв'язно висловитися, спілкуватися з людьми.

Одним з основних компонентів розвитку мовленнєвої діяльності учнів є читання.

Читання є основою опанування всіх наук, розвитку людського інтелекту. Тому важливо саме в початкових класах сформувати в учнів технічну сторону читання, уміння працювати з різними видами текстів, забезпечити максимальний вплив твору на школяра. Розвиток мовлення молодшого школяра виявляється в тому, що формується навичка читання, тобто досить швидке і правильне пізнання літер та їхніх поєднань, і перетворення побачених знаків у вимовлені звуки, слова. Для цієї роботи використовую аналіз, абстрагування й узагальнення, це розвиває у дітей гнучкість мислення, мову.

Під час читання словниковий запас учнів активно поповнюється, а висловлювання стають найповнішими, найемоційнішими, найяскравішими. Важливим є те, що дитячий словник поповнюється не лише кількісно, а й якісно. Використовую на уроках статті для читання та художні ілюстрації, які ознайомлюють дітей з новими словами в галузі науки, техніки і культури, трудової діяльності людей, назвами рослин, тварин, предметів побуту.

Обов'язковим своїм завданням вважаю навчити дітей вчитися, а це неможливо без уміння читати і працювати з книгою.

Мовленнєва діяльність — це спосіб реалізації суспільно-комунікативних потреб людини в процесі спілкування. Користуючись мовою як засобом пізнання і комунікації, дитина слухає, говорить, читає і пише. Одночасно відбувається практичне засвоєння формул ввічливості, розвиток творчих здібностей, створення власного мовленнєвого портрету:

Я — думаю.

Я — замислююсь.

Я — аналізую.

Я — висловлююсь.

Я — пробую творити.

За матеріальними засобами розрізняють усне і писемне мовлення, за умовами— діалогічне і монологічне. Отримання інформації здійснюється шляхом аудіювання та читання; передача — говоріння та письма.

Як стверджують науковці, із 70 % часу доби, протягом яких людина не спить, 45 % часу вона слухає, 30 % говорить, 16 % читає, 9 % пише. Отже, найбільшу кількість інформації людина отримує завдяки усним видам мовленнєвої діяльності, тобто через слухання-розуміння та говоріння.

Процес формування й удосконалення навичок усного мовлення учнів початкових класів досить складний. Він охоплює формування в учнів спочатку аудіативних умінь і навичок, а потім навичок говоріння, що включає роботу над побудовою як діалогічних, так і монологічних висловлювань.

Особливість розвитку в учнів початкових класів умінь слухати-розуміти полягає в тому, що на уроці все, що вимовляється, водночас і аудіюється. На кожному уроці здійснюється реальне (природне) аудіювання.

Отже, створюю мотиваційну настанову, спрямовану на виникнення в учнів бажання слухати, інтересу до роботи на уроці.                                                    

Формуючи навички говоріння, які передбачають побудову діалогічних і монологічних висловлювань, на кожному уроці створюю ситуації, які змушують дитину говорити, спонукають до висловлення думки:

● відповідь на поставлене запитання;

● побудова діалогів за зразком, малюнком, словесно-описаною ситуацією;

● обговорення життєвих ситуацій, висловлення своєї думки;

● складання текстів-описів, розповідей, міркувань;

● побудова своїх висловлювань на прочитаних чи прослуханих творах;

● усний переказ прочитаного;

● імпровізація казок, словесне малювання.

Формуючи навички говоріння, працюю за двома основними напрямами:

● структурним (мовна змістова лінія);

● функціональним (мовленнєва змістова лінія).

Працюю над удосконаленням звуковимови і культури мовлення, збагаченням, уточненням і активізацією словника, удосконаленням граматичного ладу мовлення. Особливу увагу приділяю формуванню усвідомленого ставлення учнів до свого мовлення.

Розвиток навичок діалогічного мовлення розпочинаю з першого класу. Для дітей цей вид мовлення є важчим, ніж монологічне, воно формується в процесі розмови двох партнерів, його не планують заздалегідь, воно тісно пов'язане з ситуацією. Саме тому на уроках навчання грамоти в 1-му класі я застосовую спо­чатку підготовчі вправи. Навчаю дітей будувати запитання і відповіді на них, тобто ознайомлюю із репліками-запитаннями та репліками-відповідями. Для цього використовую малюнки, невеликі за обсягом тексти, безпосередню навчальну ситуацію в класі.